Щодо популяризації імунопрофілактики серед дітей

 

Найкращий шлях зниження захворюваності на інфекції, для яких існують засоби специфічної профілактики - це досягнення високого рівня популяційного імунітету завдяки використанню якісних вакцин...

На сьогодні інфекційні хвороби посідають одне з провідних місць серед захворюваності та смертності населення. Найкращий шлях зниження захворюваності на інфекції, для яких існують засоби специфічної профілактики - це досягнення високого рівня специфічного популяційного імунітету завдяки використанню високоякісних вакцин. Вакцини є препаратами, які отримують з ослаблених або інактивованих збудників інфекційних хвороб, а також з їх окремих фрагментів. Щорічно вакцини рятують життя 3 млн. дітей.


 Згідно з законодавством, профілактичні щеплення в Україні проводяться проти десяти керованих інфекцій: дифтерії, кашлюку, кору, епідемічного паротиту, краснухи, поліомієліту, правця, гепатиту В, інфекцій, спричинених Нaemophilus influenzae типу b, туберкульозу та сказу за епідпоказами, є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

 В Україні Календар профілактичних щеплень переглядається в середньому раз в 4-5 років.

Сьогодні ми знову звертаємо увагу на підготовку та організацію важливого профілактичного і протиепідемічного заходу специфічного захисту населення від збудників інфекційних хвороб – імунопрофілактику. Проведення вакцинації населення є вкрай важливою на тлі підвищеної уваги української спільноти до негативних моментів, що можуть виникати при проведенні цих заходів, натомість позитивний ефект найоптимальнішого впливу на розвиток епідемічного процесу при імунокерованих інфекціях залишають поза увагою суспільства.

Ефективність вакцинації проти багатьох інфекцій доведена багаторічним світовим досвідом. Тріумфом вакцинації стала ерадикація натуральної віспи в усьому світі. На основі резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ, прийнятої 1966 року, було розпрацьовано і здійснено заходи, що дозволили у 1980 році повідомити про глобальну ліквідацію натуральної віспи. Усі витрати на заходи, проведені під егідою ВООЗ з ліквідації натуральної віспи, окупилися протягом одного року після оголошення про її ліквідацію.

Із 130 млн. дітей, які народжуються щорічно на земній кулі, близько 12 млн. дітей помирають у віці від 1 тижня до 14 років. Близько 9 млн. дітей помирають від інфекційних захворювань, причому 3 млн. – від інфекцій, проти яких існують вакцини. За розрахунками, з допомогою нових вакцин, що розробляються, можна буде попередити загибель 8 млн. дітей у рік.

Для досягнення високої епідеміологічної та імунологічної ефективності, підвищення безпеки імунізації при створенні Календаря профілактичних щеплень обов'язково враховуються основні наукові погляди та досягнення у галузі імунопрофілактики: епідеміологічна значущість інфекційної хвороби; вікові особливості імунологічної реактивності дитини та наявність чинників ризику певних вікових груп; наявність та якість (безпечність та імуногенність) медичних імунобіологічних препаратів (МІБП); наукове обґрунтування схем застосування МІБП (доза, кратність введення, інтервал між дозами, можливість одночасного введення вакцини); протипоказання до щеплень; епідеміологічна, імунологічна та економічна ефективність щеплень.

До Календаря профілактичних щеплень передусім включають вакцини проти інфекцій, що мають епідеміологічну значущість, яка визначається ризиком зараження, рівнем і структурою захворюваності з урахуванням вікових, професійних та інших груп населення, тяжкістю клінічного перебігу, віддаленими наслідками перенесеного захворювання тощо. Крім цього, епідеміологічна значущість інфекційної хвороби залежить від соціально-економічних, клімато-географічних, санітарно-побутових умов, особливостей епідемічного процесу інфекції.

Одним із вирішальних чинників зниження захворюваності на керовані інфекції є високий відсоток охоплення населення щепленнями, що призводить до розвитку "колективного імунітету". У цьому випадку відбувається сповільнення передачі збудника захворювання від людини до людини і зменшення циркуляції патогену. Низька частка охоплення щепленнями проти деяких дитячих інфекцій не досягає такої мети. Циркуляція збудника не скорочується, а підвищення захворюваності зміщується у групи населення старшої вікової групи.